Original poem in Ukrainian by Olga Perekhrest

With  translation by Uliana Pilipenko
Edits by Isis Wisdom

Hi, mom, I’m – an extremist.

Wearing flags that are yellow and blue,

Wrapping bridges with chains to lock too

With drives on Mezhyhirya for house trips.

You know, mom, I’m – an extremist.

Singing “…glory’s not perished yet”,

I believe in all heroes’ éclat,

Wracked in nighttime regrets

of ultra-rightists and lefts.

Mom, I’m now an extremist.

Our slogans – harsh and tough,

Our helmets, masks and scarves,

All these could be the reason

I will spend 10 years in prison,

Away from home, on hold,

And will not come in from the cold.

The system has special skills –

To break our spines and ribs.

So today our main duty is

To save friends from the pressure that kills.

What sense is there now to stay silent?

I have nothing to lose now, at least.

So, Mama, – I’m now an extremist.

Здраствуй, мамо, я – екстреміст.

Я ношу синьо-жовтий прапор,

їжджу під межигірську хату,

ланцюгами єднаю міст.

Знаєш, мамо, я – екстреміст.

Я співаю “іще не вмерла…”,

я вважаю “героям – слава!”,

я до чорта ночей провела

з ліваками та ультраправими.

Мамо, я тепер екстреміст.

За усі наші люті гасла,

за шоломи, шарфи і маски

Мені світить до десяти.

Тож домів можу я не прийти.

У системи окремий хист –

нам ламати хребти і ребра.

І сьогодні нам дуже треба 

не віддати своїх під тиск.

І який тепер сенс мовчати?

Я не маю чого втрачати.

Мамо, я тепер екстреміст.